Есе

Есе як метод фор­мування критичного мислення — це написання тексту у довільній формі. Використовують наприкінці уроку, щоб допомогти учням краще зрозуміти свої думки з вивченої теми і надати можливість учителеві краще зрозуміти, як діти засвоїли матеріал. Учитель про­сить учнів дати відповідь на певне питання і записати одне запитан­ня, що у них виникло. Учитель може використати цей матеріал для планування наступного уроку.

Можна розпочинати наступний урок із есе, що написали учні на попередньому уроці. Це буде краще, ніж усне опитування, оскіль­ки дає змогу визначити рівень засвоєння матеріалу кожним учнем.

Завдяки есе учні глибше усвідомлюють проблему і власний вну­трішній світ під час її розв'язання, розширюють та вдосконалюють кругозір, збагачують словниковий запас, удосконалюють усне і пи­семне мовлення.

Переваги цього виду роботи в тому, що учні працюють колектив­но, ураховуючи всі думки й обираючи кращі. Вони не зупиняють­ся й не витрачають час на розділові знаки та шліфування окремих висловів, що дає змогу не загубити цікаву живу думку. Те, що пи­шеться легко, невимушено, підсвідомо, лине з глибини душі й сер­ця, а не вимучується простим добиранням слів і висловів, позбавле­них барв, обскубаних і вихолощених. Однак ця практика вимагає, щоб навчання письма містило низку циклічних процесів. Учитель має бути готовим не зважати на граматичні та орфографічні помил­ки, відкрито підтримувати того, хто пише — нехай не цілковито, але спочатку безумовно, щоб учні без остраху аналізували свої тво­ріння. Нехай поверхнева структура цих текстів сповнена граматич­них помилок та потрібно дивитися глибше, усвідомлюючи сутність ідей, закладених у тексті.

Отже, ця стратегія надає значну увагу формуванню здібностей викладати свої думки на письмі. Прийоми, пов'язані з розв'язанням цієї проблеми, дають змогу організовувати, оформляти та ініціюва­ти процес мислення учня, а отримані результати можуть бути мате­ріалом для діагностування вчителем цього процесу.

Немає коментарів

Залишити відгук