Попередження конфліктів між учнями
Учням пропонується ситуація, яку вони
розв’язують за допомогою технології «Акваріум».
Ситуація: – Ти приніс в
школу альбом з марками, щоб показати товаришу. Учень з іншого класу вихопив його
з рук та не бажає повертати. Завдання: – Спробуй
повернути альбом «мирним шляхом». |
Два способи розв’язання:
1. Хазяїн альбому задає кривднику два-три
питання, на які він відповість: «так».
·
-Тобі подобається мій
альбом? ( Так )
·
-Бажаєш, щоб я розповів тобі про марки? (
Так )
·
-Ти згоден, щоб ми разом розглянули
марки? ( Так )
2. – Скільки тобі потрібно часу, щоб
розглянути альбом?
·
–
Коли ти зможеш мені його повернути ?
При назріванні конфліктної ситуації
можна застосувати прийом
«Моментальна
фотографія»
Подається команда : «Клас, завмри!»
Обирається група дітей – «епіцентр»
конфлікту – це і буде фотографія. Вони залишаються нерухомі.
Іншим команда: «Оживи !»
Ці учні коментують «фотографію»,
аналізують, дають поради.
Якщо сварка між дітьми вже відбулася,
можна ужити вправу
«Поверни минуле»
Зупинившись у якій-небудь миті, всі
відтворюють і аналізують, як в неї потрапили.
На класних
годинах звучить «шкільне радіо»:
·
-Увага! Діти, потрібна ваша допомога. Учень Іванов не слухає
вчителя, сперечається з учнями, грубіянить. Спосіб з’ясування відносин – бійка.
Бесіди та умовляння на нього не діють.
·
- Порадьте, як
допомогти Іванову виправити свою поведінку та налагодити стосунки з іншими.
Діалогічне мовлення
Щоб перевірити
навички діалогічного мовлення
доцільно використовувати картки, що дозволяють учням самостійно ознайомитись із
ситуацією мовлення , метою спілкування, мовним завданням.
Приклад картки
Практичне завдання :
складіть діалог Ситуація :
зимового ранку зустрілися Микола і Андрій Мета
спілкування : домовитися про підгодівлю пташок узимку Мовні завдання : 1.
Вживати слова: годівничка, насіння , сальце , я маю іншу думку. 2.
Вживати ввічливі слова . 3.
Не погоджуватися з думками співрозмовника. |
Обравши картку ,
діти обирають співрозмовника; ознайомлюються із завданням, обдумують,
обговорюють хід діалогу, розподіляють ролі. Розігрується діалог перед усім
класом.
Щоденні 5
«Щоденні 5» – це методична система, яка навчає учнів працювати самостійно. Вона складається з п’яти діяльностей – «Письма для себе», «Читання для себе», «Читання для когось», «Роботи зі словами» і «Слухання», які діти виконують щодня, під час уроків чи групи продовженого дня. Наприклад, щодня читають по 3-5-7 (а в четвертому класі і двадцять) хвилин, пишуть, слухають.
Далі педагог говорить дітям, що є різні способи читання. Наприклад, «читання картинками». Аби краще зрозуміти текст, можна розглянути малюнки. Інколи діти обирають одну й ту саму книжку – забороняти їм не варто.
Починати читання для себе у першому класі потрібно із трьох хвилин. Після закінчення учень має відповісти на запитання (усні, на аркуші чи в зошиті): про що був текст, які факти він дізнався тощо.
3. Письмо (читання) для когось
Сторітелінг
Способи застосування сторітелінгу на уроках
Українська мова
На одному з уроків запропонуйте кожному учню скласти розповідь на вільну тему, вживаючи, наприклад, не менше 20 дієслів чи прикметників. Або поміркуйте над спільною історією, де будуть використані всі відомі класу синоніми до слова «дім». Можна також поекспериментувати з молодіжним сленгом: пошукайте разом синоніми до слова «класно» та включіть їх в історію.
Для чого: Такі завдання значно збільшують словниковий запас, впливають на точність і чистоту мови. Розвивають усне та писемне мовлення. Також вправа ефективна, коли необхідно закріпити знання про окремі частини мови.
Літературне читання
Запропонуйте учням обрати одного героя чи героїню з твору, який вони прочитали, та приготувати невеличкий виступ-розповідь на тему «Який я персонаж?». У виступ варто включити цікаві факти про героя, його пригоди і ту епоху, про яку учні дізналися з твору.
Для чого: Діти вчаться більш повно уявляти час та події, описані в літературному творі, аналізувати й зіставляти важливі факти, продумувати структуру публічного виступу. Для слухачів це теж має хороший ефект: імовірність того, що вони запам’ятають літературний твір і конкретні моменти з нього, значно зростає. Адже тепер в уяві закріпиться стійка асоціація: літературний твір — цікавий виступ когось з однокласників. Також вправа розвиває емоційний інтелект і здатність до емпатії.
Математика
Запропонуйте дітям створити короткі повчальні історії про взаємини цифр. Наприклад, на уроках, де учні вчаться додавати та віднімати, вони можуть розповідати про те, як дві цифри (наприклад, 8 і 2) посварилися, і почалися втрати для обох сторін (8-2=6). А потім цифри знову зустрілися і почали дружити (8+2=10).
Можна використовувати історії й у старших класах. Запропонуйте учням поміркувати над запитаннями: «Про що мріє Х?», «Навіщо існує cos?», «Якими предметами могли би бути трикутник, коло?».
Для чого: Персоніфікація цифр, математичних символів та елементів допоможе дітям краще запам’ятати конкретні приклади, формули та способи розв’язування задач. Крім того, такі ігри-історії допомагають розрядити навчальну атмосферу, дати перепочити перед новою порцією інформації. Діти вчаться з думкою про те, що наука — ближча, ніж здається. Адже коло, наприклад, асоціюватиметься з тортом та історією, у якій воно фігурувало.
Природознавство
Запропонуйте дітям розповісти, яким звіром чи рослиною кожен хотів би бути та чому. Або попросіть їх скласти розповідь про те, якою «чарівною суперсилою» володіє їх улюблена тварина. Можна також запропонувати учням підготувати коротенькі доповіді на тему: «Кого з тих істот, яких вже немає на Землі, ви б хотіли повернути та чому?».
Для чого: Незважаючи на ігрову форму, такі історії сприяють систематизації знань про рослинний і тваринний світ, спонукають до аналізу, творчого підходу та мотивують самостійно дізнаватися цікаві факти, що не входять до програми.
Мнемотехніка
Основними мнемічними процесами є: збереження, забування, відтворення і впізнавання. Відомо, що пам’ять – найбільш тренований пізнавальний процес. Головна умова розвитку пам’яті – вправи і тренування. Адже саме на пам’ять у процесі навчання припадає особливе навантаження. Від рівня розвитку мнемічних процесів здебільшого в чому залежить успішність навчання школярів.
Живі мнемотаблиці – це своєрідний зоровий план, що допомагає дітям послідовно розповідати вірш, зберігаючи лексико-граматичне наповнення.
«Морозець!» Г. Бойко
Морозець, Морозець,
Не щипай за щічки!
Теплі валянки у нас,
Шубки й рукавички.
Морозець! Морозець!
Плещемо в долоні.
У дівчаток і хлоп’ят
Носики червоні.
Піктограми
Прийом "Піктограми" - це прийом,при якому абстрактну або образну інформацію,що запам'ятовується , схематично зображують спрощеними малюнками.
Загальновідомо,що образна пам'ять зазвичай набагато потужніша за словесно-логічну пам'ять , а також пам'ять на слова,цифри тощо.
Використовуємо піктограми під час вивчення скоромовок , віршів.
Малюнковий диктант - вчитель диктує учням 10 слів, щоб запам'ятати їх, а потім повторити, діти замальовують слова за допомогою схематичних спрощених малюнків, а потім, дивлячись на них, відтворюють слова.
Перевтілення
Усі учасники обговорюють недоліки , які були в описах, визначають який з них був найкращим.
Така рольова гра дає можливість кожному побувати на місці головних героїв твору и відчути на собі всі емоції і переживання до відповідних подій.
ІІ. Малювання
Вчитель пропонує учням уявити себе певною тваринкою чи рослинкою , тобто ввійти в образ і за допомогою тексту – опори скласти твір і поетапно його намалювати.
Я _________ який ? яка? Квітка( метелик, пташка)
Мені подобається ( що?)_______
Я не люблю______
Світ навколо мене дуже _______
Мене оточують ( які?) _________ хто? _______
Вони ( що роблять?)_________-
Я дивлюся на ( що?) _______ і мені стає (як?)________
Імітаційна гра дає можливість не тільки перевтілитись в рослин ,тварин а й згадати все що нас оточує , встановити взаємозв’язок між об’єктами живої природи .
Скрайбінг
- участь та увага аудиторії;
- якісне засвоєння інформації та запам’ятовування ключових моментів;
- зручне сприйняття інформації;
- можливість неперервного спілкування зі слухачами.
- візуалізація в процесі навчання допомагає учням організувати та аналізувати отриману інформацію;
- за допомогою візуальних образів учні з легкі стю інтегрують нові знання;
- візуалізація розвиває критичне мислення (вербальна та візуальна інформація допомагає відновлювати в пам’яті отриману інформацію, оскільки презентація скрайбінгу складається із простих образів, символів та предметів, які легко запам’ятовуються);
- візуалізація є універсальною та доступною всій аудиторії.
Друдли
Для розвитку асоціативного мислення використовують друдли.
Друдли – це загадка – головоломка; малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке. Так круг діти можуть перетворити в сонечко, квіточку, яблуко, окуляри. Друдли знадобляться на будь – якому занятті. Наприклад: допоможуть пригадати тварин, овочі, фрукти, транспорт, рослини та інші. Коли показуєте друдл, повертайте його під різними кутами, щоб діти побачили якомога більше ракурсів цього зображення, щоб використати більше резервів обраного друдла. Використання друдлів сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до різноманітних задач.
Помічник
Ця стратегія дає змогу учневі
відстежувати своє розуміння прочитаного. Учителеві необхідно ознайомити учнів
з маркувальними знаками і запропонувати їм під час читання ставити їх олівцем
на полях тексту. Цей прийом вимагає від учнів не пасивного читання, а
активного й уважного. Він зобов'язує не просто читати, а вчитуватися в текст,
відстежувати власне розуміння в процесі читання тексту або сприйняття
будь-якої іншої інформації. На практиці учні пропускають те, що не зрозуміють,
а в цьому випадку маркувальний знак «?» зобов'язує їх бути уважними і
відзначати незрозуміле. Цей прийом можна використовувати на будь-яких уроках.
Орієнтовні позначки:
«V» — це я знаю;
« + » — нова інформація;
«-» — суперечить тому, що мені відомо;
«?» — незрозуміла інформація.
Потім діти заповнюють таблицю, коротко
записавши до неї виділені на першому етапі положення. Отже, кожний учень
виокремлює інформацію, яку він знав до уроку, отримав на уроці, яка для нього є незрозумілою. Школярі вчаться
читати вдумливо, виділяти ключові поняття, класифікувати отриману інформацію,
формулювати своїми словами думки автора, побачити, що кожний сприймає одну й
ту саму інформацію по-різному.
Щоб організувати діяльність, потрібно
написати позначки на дошці, пояснити, що вони означають. Діти мають прочитати
текст і поставити подібні позначки на полях. На кожний абзац тексту — 1-2
позначки. Після читання вони заповнюють таблицю в зошиті й обговорюють
результати в класі. Під час обговорення учні вчаться формулювати свої висновки
щодо навчального матеріалу.
Після завершення читання тексту варто
запропонувати дітям скласти табличку позначок для впорядкування інформації.
«V» |
«+» |
«—» |
«?» |
|
|
|
|
Карусель, струмочок
Стратегію використовують як підсумок
зробленого й зрозумілого учнем чи групою учнів на уроці. На чистому аркуші
вчитель записує запитання. Кількість аркушів залежить від кількості запитань,
які вчитель виділяє як найважливіші, що розглядалися на уроці. Учні
об'єднуються у групи. їхня кількість відповідає кількості аркушів із
запитаннями. Кожна з груп отримує по одному аркушеві. Учні в групах
обговорюють запитання. На аркуші під запитанням вони записують відповідь.
Згодом аркуш складають таким чином, щоб відповідь була схована, а залишається
тільки запитання й місце для відповіді на нього. У такому вигляді групи обмінюються
аркушами.
Робота повторюється, тільки з іншим
запитанням. Приховану відповідь попередньої групи відкривати заборонено. Так
триває, доки аркуш не повертається до групи, яка першою давала на нього відповідь.
Після цього групи дізнаються про всі відповіді, ознайомлюють з ними весь клас.
Учитель підсумовує роботу, звертаючи увагу або на відмінності розуміння питань,
або приближену до однієї відповідь, запропоновану різними групами.
Застосовують на етапі закріплення нових знань. Стратегія є ефективною формою
для проведення етапу рефлексії.
Метод «Карусель» сприяє одночасному
залученню всіх учнів до активної роботи з різними партнерами. На уроці читання
можна об'єднати дітей у два кола для обговорення будь-якої гострої проблеми з
двох різних позицій або для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних
знань.
На уроці математики і мови зручніше
об'єднати дітей за варіантами. Учні, які сидять за І варіантом, будуть
нерухомими («бережок»), в учні, які сидять за II варіантом,— рухомими
(«струмок»). Учні І варіанту мають картки із запитаннями, наприклад, за темою
«Будова слова» або «Таблиця множення числа 8 і ділення на 8».
За сигналом учителя учні II варіанта
переміщуються на одну парту вперед через певний проміжок часу, що відводиться
для їхнього спілкування між собою у змінних парах. Кожен учень-«струмок» має
відповісти на 6 запитань. Потім учні міняються місцями і дискусія триває.
Перемішайтесь — замріть — об'єднайтеся
Ця стратегія допомагає вчителеві
залучити до обговорення чи навчання всіх учнів класу. Вона дає можливість
кожному учневі висловити свою думку, поділитися з однокласниками своїми
знаннями, повчити одне одного.
Учитель дає завдання, учні вільно
ходять класом, почувши команду вчителя: «Розійдіться!». Потім учитель просить
учнів зупинитися, об'єднатися в пари, обговорити разом проблему. «Чи
замислювалися ви над тим, що таке совість?». Учитель командує: «Розійдіться!»
— учні починають рухатися класом. Учитель командує: «Замріть!» — діти тиснуть
руку тому, хто стоїть найближче до них, об'єднаються з цим учнем у пару і
діляться думками. За 30 с учитель знову подає сигнал, діти проводять
обговорення в нових парах. За цією стратегією учні можуть обговорювати та складати
план розв'язання задачі на уроці математики.
Знаємо - хочемо дізнатися - дізналися
Метод можна використати для того, щоб
структурувати цілий урок. У процесі роботи спочатку вчитель просить подумати
учнів над тим, що їм відомо з теми цього уроку, поставити запитання з цієї теми
та знайти відповіді на них. Теорія навчання наголошує, що активне навчання
краще, ніж пасивне. Учні вчаться краще, якщо вони:
• пригадують відоме;
• ставлять запитання;
• підтверджують свої нові знання.
Учитель креслить таблицю на дошці чи на
великому аркуші паперу. Просить учнів назвати те, що їм відомо з цієї теми.
Записує їхні ідеї в стовпчик «Що відомо?». Просить учнів поставити запитання
з цієї теми. Спочатку вони можуть проаналізувати вже відоме та відзначити, де
їхні знання є неповними. Учитель записує їхні запитання до таблиці у стовпчик
«Про що хочемо дізнатися? ». За потреби, додає кілька власних запитань. Далі
учням необхідно прочитати текст, прослухати розповідь учителя, щось вивчити
або виконати певне дослідження. Учням слід нагадувати, щоб шукали відповіді на
власні запитання та відзначали всі нові ідеї, на які не очікували.
Учні повідомляють про те, що вони
дізналися з тексту. Спочатку вони називають відповіді, що знайшли на свої
запитання у підручнику, а потім — усі цікаві або важливі ідеї, що виявили. Учитель
записує це до таблиці в стовпчик «Про що дізналися?»
«Що відомо?» |
«Про що хочемо дізнатися? ». |
«Про що дізналися?» |
|
|
|
Переказ в парі
Стратегія «Доповідач —
респондент»
Учитель пропонує учням прочитали текст
і запам'ятали його.
Двоє учнів виходять до дошки. Один
переказує зміст прочитаного, а другий уважно слухає. Потім усе, що було
пропущено, показує за допомогою рухів, жестів, міміки. Перший учень намагається
доповнити розповідь тим, що ще не було сказано.
Есе
Есе як метод формування
критичного мислення — це написання тексту у довільній формі. Використовують наприкінці уроку,
щоб допомогти учням краще зрозуміти свої думки з вивченої теми і надати
можливість учителеві краще зрозуміти, як діти засвоїли матеріал. Учитель просить
учнів дати відповідь на певне питання і записати одне запитання, що у них
виникло. Учитель може використати цей матеріал для планування наступного уроку.
Можна розпочинати наступний урок із
есе, що написали учні на попередньому уроці. Це буде краще, ніж усне
опитування, оскільки дає змогу визначити рівень засвоєння матеріалу кожним
учнем.
Завдяки есе учні глибше усвідомлюють
проблему і власний внутрішній світ під час її розв'язання, розширюють та
вдосконалюють кругозір, збагачують словниковий запас, удосконалюють усне і писемне
мовлення.
Переваги цього виду роботи в тому, що
учні працюють колективно, ураховуючи всі думки й обираючи кращі. Вони не
зупиняються й не витрачають час на розділові знаки та шліфування окремих
висловів, що дає змогу не загубити цікаву живу думку. Те, що пишеться легко,
невимушено, підсвідомо, лине з глибини душі й серця, а не вимучується простим
добиранням слів і висловів, позбавлених барв, обскубаних і вихолощених. Однак
ця практика вимагає, щоб навчання письма містило низку циклічних процесів.
Учитель має бути готовим не зважати на граматичні та орфографічні помилки,
відкрито підтримувати того, хто пише — нехай не цілковито, але спочатку
безумовно, щоб учні без остраху аналізували свої творіння. Нехай поверхнева
структура цих текстів сповнена граматичних помилок та потрібно дивитися
глибше, усвідомлюючи сутність ідей, закладених у тексті.
Отже, ця стратегія надає значну увагу
формуванню здібностей викладати свої думки на письмі. Прийоми, пов'язані з
розв'язанням цієї проблеми, дають змогу організовувати, оформляти та ініціювати
процес мислення учня, а отримані результати можуть бути матеріалом для
діагностування вчителем цього процесу.
Скринька-сюрприз
Цей метод можна використовувати на
етапі рефлексії, що дає можливість швидко та цікаво його провести. До початку
уроку вчитель готує картки, що стисло ілюструють матеріал уроку і потребують коментарів:
розпізнавання формул, заповнення пропусків у словах тощо. Картки поміщають у
яскраву «чарівну скриньку». Під час підбиття підсумків учні дістають зі
скриньки картку і розв'язують завдання. Метод використовують для опрацювання
результатів уроку,
на якому були використано комплексні
знання (наприклад, застосовували декілька способів розв'язання задачі, формул
чи правил). Завдяки цьому методу вчитель плавно переходить до коментування
домашнього завдання, він надає вчителеві та учням інформацію про необхідність
коригування знань.
Капелюшна дискусія
Метод шести капелюхів
дозволяє структурувати і зробити набагато
ефективнішою будь-яку розумову діяльність, як особисту, так і колективну,
особливо для ситуацій розв'язання проблем та прийняття рішень.
Воснові «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення.
Традиційне мислення грунтується на полеміці, дискусії і зіткненні думок. Однак
при такому підході часто виграє не найкраще рішення, а те, яке найуспішніше
пропагувалося в дискусії. Паралельне мислення - це мислення конструктивне, при
якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.
Метод шести капелюхів - це простий і
практичний спосіб розділення
процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких
представлений метафоричним капелюхом певного кольору.
Ми можемо навчитися оперувати різними
аспектами нашого мислення по черзі. Потім зібрати ці аспекти разом і ми
отримати «повноколірне мислення». Даний метод забезпечує більш ефективну
концентрацію та усвідомлення глибини мислення, а також легкість в опануванні
власними думками.
Використовувати метод на
особистому рівні можливо в будь-яких областях розумової діяльності, це можуть
бути, наприклад, важливі листи, статті, плани, рішення проблем. В професійній
діяльності - планування, оцінка чого-небудь, дизайн, створення ідей. У груповій
роботі - проведення зустрічей, знову ж таки - оцінка, планування, вирішення
конфліктів, навчання.
Деякі дослідження дають підстави вважати, що в
різних режимах функціонування мозку (критика, емоції, творчість) його
біохімічний баланс відрізняється. Якщо це так, то якась система на зразок шести
капелюхів просто необхідна, тому що не може бути єдиного «біохімічного рецепта»
для оптимального мислення.
Білий капелюх: інформація
Детальна і необхідна інформація. Тільки факти.
Яка ще необхідна інформація?
Використовується для того, щоб спрямувати
увагу на інформацію. У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми
задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і
як нам її отримати.
Жовтий капелюх: логічний позитив
Символічне відображення оптимізму. Дослідження
можливих успіхів і позитивних сторін. Переваги. Чому це спрацює?
Вимагає переключити свою увагу на пошук
переваг і позитивних сторін ідеї, яка розглядається.
Чорний капелюх: критика
Застерігає і змушує думати критично. Що може
статися поганого або що піде не так? Обережність.
Дозволяє дати волю критичним оцінками,
побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих
дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення
безсумнівна, якщо, звичайно, нею не зловживати.
Червоний капелюх: почуття та інтуїція
І не намагайтеся їх пояснити. Які почуття в
мене виникають?
У режимі червоного капелюха в учасників (якщо
це колективне обговорення) є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні
здогади щодо питання, яке обговорюється, не вдаючись у пояснення про те, чому
це так, хто винен і що робити далі.
Зелений капелюх: креативність
Зосередження на творчості, альтернативних
рішеннях, нові можливості та ідеї. Це можливість висловити нові поняття та
концепції.
Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми
придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи,
досліджуємо можливості, взагалі, даємо креативності зелене світло.
Синій капелюх: управління процесом
Керування розумовими процесами. Гарантія
дотримання всіх шести капелюхів.
Синій капелюх відрізняється від інших
капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для
управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують напочатку сесії
для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте
і поставити нову мету.
Як це відбувається
У груповій роботі найпоширеніша модель -
визначення послідовності капелюхів на початку сесії. Послідовність визначається
виходячи зі змісту завдання або проблеми, що необхідно вирішити. Потім
починається сесія, під час якої всі учасники одночасно «одягають капелюхи»
певного кольору у певній послідовності, і працюють у відповідному режимі.
Модератор залишається під синім капелюхом і стежить за процесом. Результати
сесії підсумовуються під синім капелюхом.
Переваги
Переваги методу, оголошені Едвардом де Боно
під час перебування під жовтим капелюхом:
- Зазвичай
розумова праця уявється нудною та абстрактною. "Шість капелюхів" дозволяє
зробити її яскравим і захоплюючим засобом управління своїм мисленням.
- Кольорові
капелюхи - це метафора, яка добре запам'ятовується, яку легко
застосовувати.
- Метод
шести капелюхів можна використовувати на будь-якому рівні складності, від
дитячого садка до ради директорів.
- Завдяки
структуруванню роботи та виключенню безплідних дискусій мислення стає
більш сфокусованим, конструктивним і продуктивним.
- Метафора
капелюхів є свого роду рольовою мовою, наякій легко обговорювати і
переключати мислення, відволікаючись від особистісних переваг і нікого не
ображаючи.
- Метод
дозволяє уникнути плутанини, оскільки тільки один тип мислення
використовується всією групою в певний проміжок часу.
- Метод
визнає значимість усіх компонентів роботи над завданням (проектом) -
емоцій, фактів, критики, нових ідей, і включає їх в роботу в потрібний
момент, уникаючи деструктивних факторів.
Недоліки методу
1. Для
ефективного застосування потрібні розвинена уява й ретельне тренування.
2. Велике
психологічне навантаження.
3. Очікуваний
результат
Використовувати метод на особистому рівні
можливо в будь-яких областях розумової діяльності, це можуть бути, наприклад,
важливі листи, статті, плани, рішення проблем. В професійній діяльності -
планування, оцінка чого-небудь, дизайн, створення ідей. У груповій роботі -
проведення зустрічей, знову ж таки - оцінка, планування, вирішення конфліктів,
навчання.
Майстер-клас "Викоритання технології
критичного мислення"
Асоціативний кущ
«Ґронування» («Асоціативний
кущ»)
Стратегія навчання, що спонукає учнів
вільно розмірковувати, відкрито висловлюватися на певну тему. Вона спрямована
на стимулювання мислення про зв'язки між окремими поняттями. Для роботи
обирають опорне слово чи поняття, словосполучення. Відповідно до нього
добирають слова за певними зв'язками. Цю стратегію використовують на етапі
актуалізації знань, перевірки домашнього завдання, подавання нового матеріалу,
закріплення.
Стратегію можна використовувати для
стимулювання мислення тоді, коли тема ще недостатньо вивчена.
Етапи ґронування:
1) написати центральне слово чи
словосполучення;
2) записати слова та фрази, що спадають
на думку учня з обраної теми;
3)коли всі ідеї записані, установити там, де це можливо, зв'язки між поняттями.
Правила, яких слід
дотримувати:
1) записувати все, що спадає на думку;
2) не зупинятись, доки є час на ідеї;
3) встановити якомога більше зв'язків.
Ґронування — це різновид роботи з
письма, що може стати потужним інструментом для залучення до письма учнів,
неохочих писати. Ця стратегія допомагає тому, хто хоче краще зрозуміти самого
себе, свої знання, переконання щодо теми. Оскільки ґронування є письмовим видом
діяльності, воно може пояснити авторові поняття та зв'язки, які він до цього
міг не усвідомлювати. Після завершення ґронування слід з'ясувати, як учні
можуть використати отримані знання у наступній роботі над текстом. Можна
скласти «ґроно» на початку вивчення теми, а потім доповнити його під час
закріплення.
Сенкан
Сенкан —
це форма вільного вірша з п'яти рядків, що синтезує інформацію, яку отримали
під час вивчення нового матеріалу. Цей вид роботи використовують як інструмент,
щоб спонукати учня до розмірковування над темою. Сенкан — це п'ятирядковий
неримований вірш із 11-12 слів.
1-й рядок —
тема (іменник, який є темою сенкану);
2-й рядок —
записують два слова — прикметники, що є означеннями теми;
3-й рядок —
дія (3 дієслова), пов'язані з темою;
4-й рядок —
фраза з чотирьох слів, що виражає ставлення до теми, висловлюється розуміння
теми;
5-й рядок —
записують одне слово — іменник, що є синонімом (висновком) до теми.
Формула зі складання
сенкану
1. Тема (іменник).
2. Опис (два прикметники).
3. Дія (три дієслова).
4. Ставлення (фраза-чотири слова).
5. Перефразування змісту (одне слово).
«Сенкан» можна використовувати на
стадії актуалізації знань, перевірки домашнього завдання, усвідомлення,
закріплення, повторення матеріалу. Розвиває в учнів здатність узагальнювати,
систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї та оформляти їх коротко.
Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння матеріалу.
Взаємне навчання
Учні виступають у ролі вчителя і
керують процесом навчання. Можуть працювати у групах або парах. Текст читають
частинами, виконують п'ять основних завдань (учень - «учитель» пропонує однокласникам):
• зробити висновок з прочитаного;
• поставити 2-3 запитання і вислухати
відповіді на них;
• пояснити незрозуміле;
• скласти передбачення до наступної
частини;
• прочитати наступну частину.
Стратегія дає можливість учителеві
організувати самостійну групову роботу учнів, сформувати в них навички розуміння
тексту й застосування отриманих знань. Учні, навчаючи інших, учаться самі,
удосконалюють навички читання, узагальнення, відповідають на запитання своїх
партнерів по роботі. Учитель має об'єднати учнів у групи по четверо, докладно
пояснити, що вони по черзі виконуватимуть роль учителя, який повинен прочитати
текст, стисло підсумувати, поставити запитання, зробити припущення, про що йтиметься
у наступному абзаці. Далі групи працюють самостійно, але після кожного етапу
необхідно надати можливість одній з груп презентувати свою роботу. Стратегія
складна для впровадження і потребує багато часу, але навички, що вона формує,
варті того. Практика свідчить, що вже після декількох занять учні навчаються
працювати з текстом самостійно.
Кошик
Кошик порожній.